Закон вимагає, щоб інформація існувала і її давали, коли клієнт просить, до завершення покупки (Real Decreto 126/2015, стаття 6.5.a). Ось протокол належної практики, щоб робити це без помилок.
- Вислухайте і запишіть, який це алерген. «Без лактози» і «алергія на молоко» — не одне й те саме: уточніть.
- Перевірте картку, а не пам'ять. Ніколи не кажіть «здається, там немає».
- Якщо картка нечітка, так і скажіть і запитайте на кухні, перш ніж щось підтверджувати.
- Позначте замовлення алергеном, щоб кухня не могла це пропустити.
- Скажіть уголос тому, хто готує, і тому, хто викладає страву.
- Несіть страву самі й окремо, не на таці з іншими, і підтвердіть клієнтові, що це його.
Чого не робити
- Прибирати алерген із уже готової страви (вибирати волоські горіхи із салату): залишаються сліди. Приготуйте заново.
- Обіцяти «нульовий ризик», якщо кухня працює з цим алергеном. Поясніть, що ви робите, щоб уникнути перехресного контакту.
На практиціКлієнтка каже, що має целіакію, і замовляє хека. У картці написано, що його
обвалюють у борошні. Ви пояснюєте це, перевіряєте на кухні, чи можна приготувати його на грилі чистими інструментами, позначаєте
замовлення «ЦЕЛІАКІЯ — БЕЗ ГЛЮТЕНУ» і приносите страву самі.
Джерело: Real Decreto 126/2015, інформація про харчові продукти без упаковки (консолідований текст, іспанською), стаття 6.5.a · Регламент (ЄС) 2021/382, що змінює Регламент (ЄС) 852/2004 (алергени і культура безпеки харчових продуктів; англійською)