Те, що ви кажете клієнтам про страву, залежить від того, що є в її інгредієнтах. Тому кухня починає з читання етикеток того, що купує.
- У переліку інгредієнтів алергени виділено іншим шрифтом, стилем чи кольором фону (Регламент (ЄС) 1169/2011, стаття 21.1.b).
- Якщо продукт не має переліку інгредієнтів, на етикетці написано «містить» і назва алергену.
- Якщо кілька інгредієнтів походять від одного алергену, його вказують для кожного.
- Звертайте увагу на те, що не схоже на алерген: бульйон, соус, приправа чи панірувальні сухарі можуть містити селеру, гірчицю, сою, молоко, яйця, глютен чи сульфіти.
Коли змінюється марка чи рецепт
Той самий соус двох різних марок може містити різні алергени. Якщо змінюєте інгредієнт, постачальника чи марку, знову прочитайте етикетку і оновіть картку страви, перш ніж її подавати.
На практиціПостачальник привозить іншу марку майонезу, бо звичайної немає. Ви читаєте етикетку:
у цьому є гірчиця. Ви змінюєте картки трьох страв, у яких він є, і попереджаєте залу.
Джерело: Регламент (ЄС) 1169/2011 про надання споживачам інформації про харчові продукти (англійською), стаття 21 і додаток II · AESAN: маркування речовин, що викликають алергію та непереносимість (іспанською)